УДУ імені Михайла Драгоманова

Психотерапія – як галузь психологічних наук є важливою сферою у професійній підготовці практичних психологів.

        Мета вивчення дисципліни «Технології сучасної  психотерапії» – підготувати висококваліфікованих спеціалістів практичних психологів у галузі психотерапії.

        Завдання дисципліни:

• сформувати систему психотерапевтичних знань;
• виробити навички й уміння застосування сучасних психотерапевтичних методів;
• сформувати усвідомлення переваг тих чи інших методів, спрямованих на повернення особистості до психологічного благополуччя.

        Вирішення проблем особистісних змін – одна з важливих проблем психотерапевтичної науки. Особливості психотерапевтичного впливу на особистість, адаптація особистості до змінних умов середовища досягається за рахунок того, що кожна з якостей особистості має широкий діапазон ситуаційно обумовлених проявів.

        Психотерапевтичний вплив, не впливаючи на основну структуру особистості, не створюючи нових якостей особистості, приводить їх у відповідність із зміненою ситуацією життєдіяльності, допомагає пацієнту ставати більш гнучким в задоволенні своїх потреб і прояві здібностей.

       Система знань, усвідомлених практичними психологами при вивченні дисципліни «Технології сучасної  психотерапії», є основою усвідомлення їх ролі, спрямованих на збереження психічного здоров’я суспільства.

Анотація до вибіркової навчальної дисципліни

«Психологія поведінки у полікультурному середовищі»

         В  усіх сферах життєдіяльності  суспільства й окремої особистості, зокрема й в освітній сфері, прослідковується тенденція глобального співтовариства до становлення відкритості суспільства, коли  контакти між представниками різних культур у різноманітних галузях діяльності стають все більш звичним явищем.

Усі розвинуті країни світу є полікультурними та поліетнічними, тому полікультурна освіта діє як засіб підтримки мирного існування великих і малих націй в умовах глобалізації та інтеграції. Полікультурна освіта – порівняно нова концепція у світовій освітній системі, яка трансформується та вдосконалюється, аби відповідати потребам суспільства, що постійно змінюється. Вона є відповідною реакцією педагогічної системи на суспільні проблеми, що випливають з міжетнічних і міжконфесійних відмінностей, політичних і соціальних суперечностей та конфліктів. Тому, базові принципи полікультурної освіти мають стати основоположним принципом усієї навчально-виховної діяльності від дошкільних закладів до університетів.

Загалом, полікультуралізм в освіті покликаний допомогти забезпечити більш швидку адаптацію людини до мінливих умов існування. А для того, щоб людина могла бути повноцінним учасником діалогу культур чи то побутового, чи професійного спрямування, важливо, щоб вона отримала таку освіту, яка б, з одного боку, сприяла збереженню культурної самоідентифікації особистості, а з іншого – формувала толерантне ставлення до представників інших культур.

Підґрунтям успішного професійного спілкування у полікультурному середовищі є не лише досконале знання професії, а й соціокультурна компетентність, яка формується впродовж вивчення різних дисциплін, однією з яких і є «Психологія поведінки у полікультурному середовищі», що уможливлює розвиток умінь і навичок суб’єктів спілкування, зокрема психологів, не лише самим орієнтуватися та адекватно поводитися у ситуаціях міжкультурної взаємодії, а й допомагати усвідомити принципи такої взаємодії клієнтам.

Оволодіння принципами поведінки та спілкування у полікультурному середовищі притаманними певній країні (соціальній групі) дозволяє, спираючись на знання їх норм, правил, традицій успішно визначати способи безконфліктної та ефективної взаємодії людей у певних професійних ситуаціях та інших вагомих для професійного і міжособистісного спілкування етнічно-національних, культурологічних та релігійних особливостях певного суспільства.

Отже, завданням полікультурної освіти є психолого-педагогічна діяльність спрямована на: формування полікультурної компетентності, що забезпечує гармонійне співіснування представників етнічних, релігійних, мовних спільнот у демократичному суспільстві, а також формування особистості, яка зберігаючи власну ідентичність, позитивно сприймає інші культури, поважає соціальну та культурну різноманітність, здатна ефективно спілкуватися з представниками інших рас, етносів, конфесій, соціальних груп.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

 1. Модуль І. Вступ до соціальної психології

2. Модуль ІІ. Соціально-психологічні проблеми  соціалізації особистості

3. Модуль ІІІ. Психологія спілкування та міжособистісної взаємодії в групах

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

 1. 1. Метою викладання навчальної дисципліни“Соціальна психологія” є: дослідження основних проблем міжособистісної  і  міжгрупової взаємодії людей в процесі їх життєдіяльності  та оволодіння основними шляхами і способами їх вирішення.

 1. 2. Основними завданнями вивчення дисципліни “Соціальна психологія” є: ознайомити з соціальною психологією як науковою дисципліною, її концептуальним апаратом, сформувати розуміння природи і специфіки соціально-психологічних явищ, навчити дослідженню соціально-психологічних явищ та використанню теоретичних знань для вироблення умінь розв’язання соціально-психологічних практичних задач.

  1. 3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

- історію, етапи становлення та сучасний стан соціально-психологічної теорії;

- особливості застосування загальнопсихологічних та специфічних дослідницьких  методів у соціальній  психології;

- соціальну психологію великих та малих груп;

- природу і специфіку  соціально-психологічних явищ.

- особливості міжособистісної та міжгрупової взаємодії людей в різних видах діяльності, передусім, навчально-виховній та суспільній її формах; 

- соціально-психологічні особливості становлення і розвитку особистості в процесі різних форм соціалізації людини (дитини).

уміти:

- вільно та осмислено використовувати термінологічний апарат соціальної  психології;

- досліджувати соціально-психологічні явища та ефективно застосовувати в практичній суспільній та психолого-педагогічній діяльності методи збору та обробки соціально-психологічної інформації;

- класифікувати соціально-психологічні явища.

- розв’язувати соціально-психологічні практичні задачі;

- використовувати прийоми і способи вербальної і невербальної комунікації для успішної взаємодії з людьми у соціальній сфері та у навчально-виховному процесі;

- враховувати динаміку групової взаємодії при дослідженні офіційної і неофіційної   структури соціальних груп;

- аналізувати соціально-психологічні (масові ) явища у великих  групах.

Предметом вивчення  навчальної дисципліни є:  виникнення, функціонування і структура психічного відображення в процесах діяльності людини і тварини; закономірності перебігу окремих психічних явищ (процесів, станів і властивостей) та їх взаємозв’язок у процесі психічного розвитку людини в онтогенезі.

 Міждисциплінарні зв’язки: філософія, антропологія, диференціальна психологія, психофізіологія (ВНД), генетична психологія, психологія розвитку та вікова психологія, педагогічна психологія, соціальна психологія, математична статистика.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Модуль І. Вступ до психології.

2. Модуль ІІ. Психічні процеси: а) пізнавальні та б) емоційно-вольові

3. Модуль ІІІ. Особистість у діяльності та спілкуванні. Індивідуально -психологічні властивості особистості

 1. Мета та завдання навчальної дисципліни

 1. 1. Метою викладання навчальної дисципліни “Загальна психологія” є створення загальнотеоретичної бази (оволодіння загальнопсихологічним інструментарієм) для успішного вивчення наступних теоретичних, практичних і прикладних навчальних курсів психолого-педагогічного циклу.

 1. 2. Основними завданнями вивчення дисципліни “Загальна психологія” є озброєння студентів-психологів такими здобутками сучасної психологічної науки, які б сприяли їх професійному становленню, а також самоактуалізації та самореалізації майбутнього фахівця.

 1. 3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

 знати :

- етапи становлення психології як окремої науки;

- структуру психічного відображення: психічні процеси, стани й властивості людини;

- методолого-категоріальний апарат  та дослідницькі методи загальної психології;

- характеристики людської особистості та їх прояв у різних видах діяльності;

- індивідуально-психологічні якості та властивості особистості.

          уміти :

- вільно та осмислено використовувати термінологічний апарат загальної психології;

- застосовувати в практичній психолого-педагогічній діяльності основні методи дослідження загальної психології;

 - визначати (діагностувати) характеристики та особливості прояву різних психічних процесів, станів і властивостей людини,

- розрізняти індивідуально-психологічні якості та властивості, а також характеристики людської особистості, з метою найефективнішої взаємодії в різних видах діяльності,

Завданнями курсу є розкрити основні поняття психотерапії, виявити сутність психотерапевтичного процесу; сформувати знання про особливості становлення основних напрямів психотерапії та їх трансформацію під сучасні запити клієнтів; вивчити механізми психотерапевтичного впливу у різних напрямах психотерапії; надати інформацію про особливості розвитку особистості згідно поглядів засновників напрямів психотерапії;  вивчити методи роботи з запитом і очікуваний результат у різних напрямах психотерапії.

Метою курсу є засвоєння базових знань з актуальних питань розвитку і формування ціннісно-смислової сфери особистості та створення конструктивних умов для її розвитку в умовах освітнього процесу; розробка рекомендацій, спрямованих на проведення психолого-педагогічної допомоги дезадаптованим особам; ознайомлення студентів з принципами діагностики й терапії проблем у ціннісно-смисловій сфері особистості.

        Цілі дисципліни:

     - Формування у студентів теоретичних і практичних основ наукового знання в галузі психології ціннісно-смислової сфери особистості;

     - Формування у студентів системи сучасних уявлень про сутність феномену «цінність» і «сенс», його специфіці, структуру і динаміку розвитку в процесі онтогенезу;

      - Формування і розвиток у студентів здатності до ціннісно-смислового розвитку та діяти соціально відповідально та свідомо.

      - Формування у студентів здатності здійснювати практичну діяльність та дотримуватися у фаховій діяльності норм професійної етики та керуватися загальнолюдськими цінностями.

Завданнями курсу є: розкрити зміст основних понять курсу, сформувати систематизоване уявлення про еволюцію шлюбно-сімейних відносин, ознайомити суб’єктів навчання з характерними рисами і  особливостями життєвого циклу сім’ї та закономірності її динаміки; з психологічними особливостями сімейних відносин; особливостями сімейного виховання в розвитку дитини на різних вікових етапах; висвітлити чинники та концепції дестабілізації шлюбно-сімейних відносин, виявити шляхи надання психологічної допомоги  сім’ї; окреслити модель психологічно здорової сім’ї; розвити вміння використовувати теоретичні знання з  психології сімейних відносин на практиці; навчити проводити психологічну діагностику сім’ї, психологічне консультування  (вміти володіти прийомами і техніками), психотерапію подружніх стосунків; сформувати у студентів навички надання психологічної допомоги сім’ї.

Завданнями курсу є: ознайомити студентів зі специфікою тренінгової діяльності з самопізнання, правилами роботи у групі та психологічними умовами особистісного зростання; розвиток інтересу до свого внутрішнього світу та особистісних властивостей; сприяти становленню навичок самопізнання та саморозвитку, самовдосконалення студентів; оволодіння психотехніками та прийомами особистісного та професійного розвитку; рефлексія групового та індивідуального досвіду, як чинників активізації особистісних ресурсів.